ТАРИФИ НА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ПОВИННІ БУТИ АКТУАЛЬНИМИ
Борги і збитки є повсякденною реальністю підприємств житлово-комунальної сфери. Причиною збитковості є те, що тарифи на більшість житлово-комунальних послуг (далі - ЖКП) переглядаються несвоєчасно, тому реальна собівартість цих послуг може бути значно вищою. Звичайно, розрахувати економічно обґрунтований тариф можна, але не завжди можна добитися його затвердження уповноваженим органом. Незважаючи на те що компетентні органи часто ігнорують пропозиції своїх підопічних щодо перегляду тарифів, причини здійснити такий перерахунок все ж таки є.
Хто надає ЖКП
ЖКП - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ч. 1 ст. 1 Закону 24.06.04 р. № 1875-14 далі - Закон № 1875), ЖКП можуть надаватися підприємствами всіх форм власності: комунальними, державними та приватними підприємствами.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на {ч. 1 ст. 13 Закону № 1875):
• комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
• послуги з утримання будинків і прибудинко-вих територій (прибирання внутрішньобудин-кових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
• послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
• послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Абсолютна більшість вищеперелічених послуг, надаваних будь-яким підприємством (незалежно від форми власності), яке має ліцензію на їх надання, відпускається за встановленим тарифом.
Тарифи: установлення та перегляд
Тарифи на комунальні послуги, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону № 1875). Усе залежить від того, хто і кому постачає певний вид послуг.
Як правило, розмір тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, надаваних на відповідній території, затверджують органи місцевого самоврядування. Порядок же формування визначає КМУ (ч. 1 ст. 31 Закону № 1875).
Постановою КМУ від 01.06.11 р. № 869 затверджено єдині для всіх субєктів господарювання, що функціонують на ринку житлово-комунальних послуг, порядки формування тарифів на ЖКП, зокрема:
• Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги із централізованого опалення і постачання гарячої води;
• Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення;
• Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинко-вих територій.
Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів затверджено окремою постановою КМУ від 26.07.06 р. № 1010.
Що ж стосується комунальних послуг на постачання електроенергії, тарифи на ці послуги затверджує національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ). Наприклад, розмір тарифу для населення визначено постановою НКРЕ від 23.04.12 р. № 497.
Підприємства, які надають ЖКП, періодично повинні здійснювати коригування тарифів (наприклад, у разі, якщо змінюється собівартість вироблення або надання ЖКП). Такий розрахунок подається до органу, який затверджував вартість тарифу на певну послугу (далі - уповноваженого органу). Орган, уповноважений установлювати тарифи, зобов'язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше, ніж через 10 днів із дня отримання відповідного подання.
Тариф на ЖКП розраховується виходячи із розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ЖКП (собівартості).
Орган місцевого самоврядування зобов'язаний затвердити тарифи на ЖКП:
• або у розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);
• або на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, і взяти на себе зобов'язання відшкодувати з місцевого бюджету підприємству різницю між установленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг (шляхом надання дотацій).
За загальним правилом установлення заниженого тарифу без відшкодування не допускається, і може бути оскаржено в суді. Таке правило стосується всіх центральних органів виконавчої влади, національної комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері.
Крім того, у разі якщо зміна тарифів призвела до непередбачених витрат виконавців/виробників ЖКП, то центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до моменту затвердження нового бюджету.
Спори щодо формування та затвердження тарифів на ЖКП, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням тарифів на ЖКП нижчих від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку. Тобто якщо уповноважений орган не прийняв рішення про затвердження економічно обгрунтованого тарифу, відмовив у надані дотацій або не погодився компенсувати збитки, які підприємство понесло за весь час дії законного тарифу, то керівник підприємства повинен звернутися до суду за захистом прав підприємства та зобов'язати уповноважений орган прийняти законне рішення.
Звучить гарно, але на практиці лише приватні підприємства, які надають ЖКП, можуть собі дозволити таку привілегію. Адже керівника комунального підприємства назначає орган місцевого самоврядування, тому жодне комунальне підприємство не буде подавати позовів до суду проти свого власника (місцевої ради або виконкому), який затвердив такі тарифи.
Періодичність перегляду тарифів на ЖКП законодавчо не встановлена. Але п. 10 ст. 31 Закону № 1875 визначено підстави для перерахунку тарифу на ЖКП або окремих її складових.
До таких підстав належать збільшення або зменшення:
• податків і зборів;
• мінімальної зарплати;
• орендної плати та амортизаційних відрахувань;
• цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси.
При цьому перерахунок тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.
Отже, якщо змінився рівень мінімальної зарплати (виходячи із цього показника, як правило, розраховується за тарифною сіткою зарплата всіх працівників підприємств, які надають ЖКП), а в тарифі не закладено зарплату в такому розмірі, то підприємство зобов'язане надати актуальний розрахунок до уповноваженого органу.
Якщо протягом строку дії затверджених тарифів на ЖКП змінилася вартість окремих складових економічно обґрунтованих витрат із вищепере-лічених причин (не залежних від підприємства, яке надає ЖКП), то такі підприємства проводять коригування встановлених тарифів на ЖКП і подають розрахунки на затвердження до уповноваженого органу.
Якщо тарифи довго не змінювалися
При коригуванні додатково враховується компенсація витрат (або вилучення необгрунтовано отриманих прибутків) від застосування не ско-ригованого на зміну вартості окремих витрат тарифу в періоді дії заниженого (або завищеного) тарифу.
Наприклад, якщо тариф було занижено, то в нього закладаються всі збитки, які понесло підприємство в період, коли тариф був нижчим за економічно обґрунтовану вартість цих послуг, а якщо тариф було завищено, то тариф установлюють з урахуванням вилучення необгрунтовано отриманого прибутку за період завищення (але зменшення собівартості надання послуг є маловірогідним).
Якщо борги ВИНИКЛИ через низький тариф
Наданий розрахунок економічно обґрунтованого тарифу уповноважений орган може і не затвердити. А може затвердити, проте все одно такий тариф буде призводити до збитковості підприємства. Але подання такого розрахунку все ж має позитивні наслідки.
Подання на затвердження розрахунку тарифу є безумовним плюсом для керівників державних і комунальних підприємств. Як ми вже говорили, наданням ЖКП може займатися підприємство будь-якої форми власності. Але все ж таки перше місце в рейтингу таких підприємств займають комунальні підприємства, другими йдуть державні.
Нормами Господарського кодексу встановлено, що керівники таких підприємств несуть підвищену відповідальність за результати своєї діяльності в порівнянні з іншими працівниками.
У Податковому кодексі (далі - ПК) щодо керівників цих підприємств також є спеціальне застереження. Так, п. 96.4 ПК передбачено, що виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) із керівником такого підприємства.
Крім того, ПК зобов'язує вносити таку умову до всіх контрактів, які укладаються з керівниками державних або комунальних підприємств. У випадку виникнення податкового боргу податкові органи звертаються до власника підприємства
(відповідного органу місцевого самоврядування або державної влади) із вимогою про звільнення керівника з посади.
Але вимоги цих норм ПК не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим п. 96.5 ПК, серед яких названо виникнення податкового боргу внаслідок невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань із надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством.
Отже, якщо уповноважений орган не затвердив економічно обґрунтовану вартість тарифу та зобов'язався компенсувати різницю у тарифах за рахунок бюджету, але з якихось причин цього не зробив, або зробив несвоєчасно, то податкові органи не мають права вимагати звільнення ке-ріника підприємства у випадку виникнення податкового боргу.
Крім того, на керівника будь-якого підприємства лягає відповідальність за своєчасність виплати зарплати. Там, де діяльність стає збитковою, з'являються борги і не тільки з податків та зборів, але й із зарплати та господарських зобов'язань перед іншими субєктами господарювання. Отже, як бути і що погашати першим?
У цих випадках необхідно врахувати таке:
• по-перше, оплата праці працівників підприємства здійснюється у першу чергу. Усі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення Інших платежів та їх черговості (ч. З ст. 15,ч. б ст. 24Закону від 24.04.95 р. № 108/95-ВР);
• по-друге, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання до погашення податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату зарплати та сплату ЄСВ (абзац другий п. 87.9ПК);
• по-третє, за наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов'язаннями зі сплати ЄСВ зобов'язань зі сплати податків та зборів або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання зі сплати ЄСВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань із виплати зарплати (доходу) (ч. 12ст. 9 Закону від 08.07.10р. № 2464Л/І, далі - Закон № 2464).
Отже, у першу чергу виплачується зарплата, у другу - ЄСВ, у третю - податки та інші збори до бюджету і тільки потім виконуються всі інші зобов'язання на власний вибір: закупівля матеріалів для здійснення робіт {надання послуг), розрахунки з кредиторами за цивільно-правовими та господарськими договорами та ін,
Відповідальність
Як не крути, якщо тариф не затверджено в тому розмірі, у якому потрібно, та не надано ніяких дотацій або ж надано, але несвоєчасно, то підприємство не зможе уберегтися від фінасових санкцій за несплату, або несвоєчасну сплату, або сплату не в повному обсязі ЄСВ, податків та зборів до бюджету.
А от що стосується посадових осіб, тут справа інша. Щоб притягнути їх до адміністративної або кримінальної відповідальності, треба доказувати наявність вини такої особи.
У разі незатвердження поданого на перерахунок тарифу у керівництва з'являється шанс уникнути відповідальності, адже заборгованість із зарплати, податків або зборів виникла не з його вини, а через те, що уповноважений орган не затвердив економічно обґрунтований тариф. Тому, наприклад, адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (ст. 1632 КУпАП) не повинна застосовуватися контролюючими органами до посадових осіб у разі фінансової неспроможності останніх здійснити сплату податків та зборів.
На практиці для уникнення відповідальності такі платіжні доручення подаються на сплату зборів та податків незалежно від фінансової спроможності сплатити їх. Просто банки надсилають їх назад платнику з написом про недостатність коштів на рахунку клієнта.
Теж саме стосується несплати або несвоєчасної сплати ЄСВ: посадова особа не повинна нести відповідальність, якщо прострочення сплати ЄСВ було викликане відсутністю коштів через погашення заборгованості із зарплати.
Що ж стосується кримінальної відповідальності за несплату податків та зборів {ст. 212 Кримінального кодексу, далі - КК), то слід зазначити, що кримінальну відповідальність передбачено не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. Наприклад, якщо податкова декларація була подана, а податки не сплачені своєчасно через відсутність коштів на рахунку платника, то ці обов'язкові платежі вважаються податковим боргом (або недоїмкою) і стягуються з нарахуванням штрафних санкцій (штрафу) та пені згідно з ПК або Законом № 2464 (п. З, 4 постанови Пленуму ВСУ від 08.10.04 р. № 15).
Що стосується відповідальності за несвоєчасну виплату зарплати, то згідно зі ст. 175 КК кримінальна відповідальність настає в разі безпідставності невиплати заробітної плати, тобто якщо кошти було скеровано на погашення будь-яких інших зобов'язань із податків та зборів або розрахунків.
Безпідставною треба вважати таку невиплату заробітної плати, яка вчинена за наявності об'єктивної можливості здійснити виплату. А для з'ясування такої можливості правохоронні органи повинні перевіряти фінансово-економічний стан підприємства, установи чи організації, де виявлено невиплату, а також мету використання коштів, які надходили на їхні рахунки. Тому нецільове використання керівником коштів, призначених для виплати заробітної плати, за ч. 2 ст. 175 КК необхідно кваліфікувати як дію, спрямовану на умисну безпідставну невиплату заробітної плати.
Керівник може бути звільнений І від адміністративної відповідальності {ст. 41 КУпАП) за неповну та несвоєчасну виплату зарплати працівникам, але знову ж таки за умови, що така ситуація склалася не внаслідок незаконних дій або бездіяльності керівництва.
Керівник повинен довести, що він виконав усе можливе: подав розрахунок економічно обґрунтованого тарифу до уповноваженого органу, який його затвердив не повному обсязі та не надав своєчасно дотації з бюджету, а всі наявні кошти керівник направляв на погашення заборгова-нності з оплати праці та на оплату праці працівникам.
Олександр СИРОТЮК, редактор юридичного напряму журналу "Баланс".